|
Залишенець. Чорний воронА бороду як запримітила? — Хіба ж тільки бороду? Я тебе обмацала всього, поки латала. Та й не одну бороду знайшла на тобі, аж дві. — Як це — аж дві? — спитав Чорний Ворон і враз прикусив язика, зніяковів ще дужче. — Ти таки трохи твердоголовий. Вона дивилася нерухомими очима десь крізь Ворона, але він, скидаючи спідні, все-таки затулився однією рукою, і коли нарешті заліз у кухву, відчув неабияку втіху. Темна гаряча вода огорнула його по груди. — Скільки ж це я провалявся у тебе, Євдосю? — спитав він. — Трохи не з місяць. Кінь тебе приніс непритомного. — Де він? Де мій Мудей? — Стоїть у повітці, жує сінце разом з козою Галькою. У нього було надрубане вухо, але вже загоїлось. Ти за нього не переживай, за себе подумай, — водила віхтем по його м'язах Євдося. — Може б, кидав тинятися лісом та брався до якогось діла. Не буде вже пуття з вояцтва вашого. Це я тобі кажу. — Так мені казала й моя сестра Марія. — А ти що? — Витяг шаблю і хотів зарубати. Але ж… сестра все-таки. — То це ти й мене можеш зарубати? — зумілася Євдося. — Можу, — сказав він. — Лихим ти зробився. Зачерствів ...» | Код для вставки книги в блог HTML
phpBB
текст
|
|